Гамерицький край
Полетів би’м на край світа,
Як вітер, што в полі літат, гей,
В гамерицький край.
Лем жаль ми тя, моя хижо
Лем жаль ми тя, моя хижо
Солом’яна, жаль.
НАША ДУМА, НАША ПІСНЯ НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ
Полетів би’м на край світа,
Як вітер, што в полі літат, гей,
В гамерицький край.
Лем жаль ми тя, моя хижо
Лем жаль ми тя, моя хижо
Солом’яна, жаль.
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?
ПЕРЕКЛИК ПОКОЛІНЬ І НИНІ, І ПРІСНО…
…І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?…
На протяжении нескольких лет в Санкт-Петербурге успешно проходил Международный фестиваль «Украинская весна в Санкт-Петербурге», проводимый Украинской национально-культурной автономией Санкт-Петербурга.
Наливаймо, браття, кришталеві чаші!
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали голівоньки наші.
Щоби Україна повік не плакала!
Щоби наша слава, козацькая слава, повік не пропала.
Понад гори і моря, всіх зіроньок краща, сходить знов твоя зоря, батьку Мономаше. Після чорної зорі, що гірш від полину, Воля-зірка угорі, сонце України…
Любимые украинские песни! Какая прекрасная мелодика, задушевность, особый и узнаваемый украинский колорит и гармония и — вечная человеческая тема любви! Да будет мир на нашей прекрасной земле, хлеб и песни!
Лемки — український субетнос, східнослов’янське населення Лемківщини (українські етнічни території на кордоні України, Польщі та Словаччини). Взагалі “Лемки” то іншомовний термін з дещо глузливим відтінком. До 20-го століття лемки називали себе “руснаками” .